бабонька

1. Зменшувально-пестливе від слова “баба” у значенні літня жінка, часто з відтінком поваги або теплоти.

2. (діал.) Те саме, що бабуся, бабця — мати батька чи матері.

3. (перен., розм.) Про літню, консервативну або простодушну жінку (іноді з легким зневажливим відтінком).

4. (бот., діал.) Народна назва деяких рослин, наприклад, королиці звичайної (мальви) або вовчого тіла.

Приклади:

Приклад 1:
Уже й зникало сонце за горбами – сад шепотів пошерхлими губами якісь прощальні золоті слова… Віяло мадам Полетики Ідалія Полетика, прославилася бабонька, цькувала собі генія, знічев’я, просто так. Тепер в музеях Пушкіна зі стін очима кліпає, за віяло ховається, коли екскурсовод ні-ні та її скаже: – Ось вона, та сама світська дамочка, котра цькувала генія.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”