осяйність

1. Власна назва: поетичний образ, що втілює світло, сяйво, ясність; символічне позначення джерела світла або просвітлення (наприклад, у літературних творах).

2. Застаріле та поетичне: властивість за значенням дієслова “осявати”; дія або стан, коли щось осяває, наповнюється світлом; сяйво, ясність, променистість.

Приклади:

Приклад 1:
Паша щось сказав, товмач, а був він з українців, мовив братам: — Його осяйність великий паша готовий простити вам, він може взяти вас до себе у військо й нагородити в Криму чи Туреччині садом-землею, аби ви тільки відмовились від свого бога й прийняли Аллаха. Козаки мовчали.
— Франко Іван, “Мойсей”