остаточність

Властивість або стан того, що є остаточним, завершеним і не підлягає змінам, перегляду чи оскарженню.

Філософський та юридичний термін, що означає таку якість рішення, висновку чи стану справ, яка виключає будь-яку подальшу дискусію, сумніви або можливість повернення до попереднього положення.

Приклади:

Приклад 1:
Він відмінював, перерозташовував, сполучував окремі елементи цього стилю, стверджуючи його остаточність. Щождо С. Линника, то Линник виходив не з стилістичної даности, а з стилістичної заданости, не з того, що є, а з того, чого немає, що буде, що повинно бути.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”