особовий

1. Який стосується конкретної особи, належить їй або призначений для неї; індивідуальний.

2. Який стосується обліку або реєстрації окремих осіб; персоналізований (наприклад, особова справа, особовий рахунок).

3. У граматиці: такий, що виражає належність дії або стану певній особі (особові дієслівні форми, особові займенники).

Приклади:

Приклад 1:
Станіслав (перепис особовий із дефінітивними дифірамбами) Мирослав ЯРЕМАК, сенсуальний і безсенсовний, сексуальний і відворотний, фантастичний художник, про якого я написав уже стільки, що залишається хіба цитувати самого себе. Зауважу в дужках, не ставлячи цього разу ніяких дужок і нічого не аргументуючи, що автоцитування видається мені не лише етичним, а й єдино виправданим методом конструювання тексту.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”