оскаженілий

1. Який втратив самовладання, збожеволів від люті, шаленства; розлючений до нестями.

2. Який перебуває в стані крайнього збудження, несамовитого запалу; розлючений, роз’юшений.

3. Перен. Надзвичайно сильний, бурхливий, несамовитий (про явища природи, почуття тощо).

Приклади:

Приклад 1:
— просто на нього збігає по сходах розлючений оскаженілий бугай. Удар його рогів прийшовся в Орфеїв панцер, інакше він неминуче прохромив би його співучі груди, як проколює шило газетний папір.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”