очашок

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “око”, що вживається переважно в поетичній мові або ласкавому звертанні для позначення ока.

2. (у множині, “очашка”) Маленькі, круглі вічка (отворці) у сирі або іншому продукті.

3. (у множині, “очашка”) Невеликі круглі плями, візерунки на тканині, шкурі тварини тощо.

4. (у множині, “очашка”) Рідкісні, невеликі прогалини між хмарами на небі, через які проглядає блакить.

Приклади:

Приклад 1:
ÎÑÌÈÑËÅÍÍß ÏÎÑÒ²ÉÍÎÑÒ² ~ моя господа наче очашок святкує під трійцею стіл наша прив’язаність ув’язнення наше зав’язання у себе а втім як обійтися без поцілунку без тебе мила коли все тля коли непорушні вазони на лутці та тільки не небо і не земля на вікна впали сніги фіранки по сей бік дійсність по той бік міт від ранку до ночі від ночі до ранку останьмо останьмо самі ~ ах ці милі знайомі привітно0декоративні лояльно обстрижені зелені пуделі ах ці приятелі з парасольками прохолоди листв’яні протигази задушливого міста ах ці страхопуди з0під крилець домів цієї ночі асфальт висадили у повітря Коронування опудала 141~3. ÎÑÌÈÑËÅÍÍß ×ÅÊÀÍÍß ~ приріс я до мушлі одвірка шептала мушля у тиші про сплески панчіх на підлогу хвиль на піщаний берег шугнула прибоєм суконка спливло шумовиння сорочки а понад всім шелест шерех останньої піни станика одвірку що буде з тобою ходиш як човен по хвилі невже тугі твої вуха теж вчули чар роздягання ~ курява над когортами то стяг зелений лісу сурмлять дерева сурмами тіл прадавнє на вулицях парсуни звірів в уламках вітрин як у свічадах товчуть одвірки до землі чолобитню з розколин бетону розрив0трава вибухає І.Калинець.Пробуджена муза ~142 4.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”