Ідеологічна та політична течія, що виникла на основі теоретичної спадщини Володимира Леніна, яка розвивала та адаптувала марксизм до умов імперіалістичної епохи та практики соціалістичної революції в Російській імперії; в радянській доктрині — марксизм епохи імперіалізму та пролетарських революцій.
Супільне позначення політичних, економічних та організаційних принципів, що були закладені В. Леніним для функціонування комуністичної партії та держави диктатури пролетаріату (наприклад, концепція демократичного централізму, авангардної партії).
У переносному значенні — догматичне, нетворче застосування будь-якої теорії, що супроводжується жорсткою ортодоксальністю та цитуванням авторитетів замість аналізу реальності.