1. Короткий меч або кинджал, що використовувався скіфами, сарматами та іншими кочовими народами Причорномор’я та Середньої Азії в період з VI ст. до н.е. по IV ст. н.е.; характерними ознаками є довгий прямий клинок з двосічним гостренням та багато прикрашений перехрестям у формі бруска або серця.
2. (У спеціалізованій літературі) Тип давньої зброї, що є важливою археологічною знахідкою для вивчення матеріальної культури та військової справи скіфського часу.