ділянка

1. Відокремлена частина земельної площі, що має певне призначення або знаходиться у чиємусь користуванні (городня, садова, лісова ділянка; ділянка під забудову).

2. Ділянка земної поверхні, виділена для дослідження, спостереження або ведення господарської діяльності (пробна, дослідна ділянка).

3. Частина, відрізок чогось, що має певну довжину або площу (ділянка шляху, ділянка газопроводу, ділянка фронту).

4. Підрозділ, структурна одиниця в деяких установах, на підприємствах (робоча, санітарна ділянка; ділянка в поліклініці).

5. У геометрії — частина площини, обмежена замкненою ламаною лінією.

Приклади:

Приклад 1:
У стародавніх танцях також основну роль відігравали музичний ритм і жести, причому в танці брала участь практично кожна ділянка тіла танцівника чи танцівниці. Найменший порух мізинця чи брови розповідав втаємниченому в секрети цього мистецтва цілу історію.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
При збільшенні напруги ко н- центрація іонів зменшується і тому лінійна залежність сили струму від напруги пор у- шується (ділянка AB). Із збільшенням на- руги U сила струму зростає все повільн і- ше.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Коли виникають, крім елек – тронних лавин, ще й іонні, сила струму збільшується уже практично без зростання напруги U (ділянка ДЕ). Напруга запалювання зU залежить від хімічної природи газу, матеріалу кат о- д а , т и с к у г а з у і в і д д а л і м і ж е л е к т р о дами трубки.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”