добробут

Приклад 1:
Я ходив поміж біженців, напівотруєний пахощами, зеленими й червоними спалахами, співами, — мене отруїти легко — всім, що вигадали ці безпашпортні шукачі багатого німецького бога, Володаря Германійської Брами, до якої вони встигли протиснутися в останню мить — хто з корабельних трюмів, а хто з завошивлених тамбурів, правдами й неправдами, через хабарі, підкупи, вбивства, благання, жебрання, підставляння піхви, задниці, через гру на шкіряній флейті, через Львів, через Польщу, через горло, через легені, через вісімнадцять кордонів і тридцять митниць — як еміґранти, музиканти, чорнороби, чаклуни, секс-автомати, погорільці, дисиденти, бандити, повстанці, сміттярі, гівновози, продавці троянд по ресторанах, сутенери, комуністи, маоїсти, студенти права і філософії — вони таки встигли, змогли, скрутили, видерли ПЕРВЕРЗІЯ 28 для себе цю землю, цю Німеччину, цей добробут, ці спальні мішки в підземних переходах, вони зробили ці міста кольоровішими, ця добра працьовита самовіддана Німеччина зігріла їх і нагодувала і напоїла тощо, але вони ще чогось від неї хочуть, ще чогось випрохують у свого спільного, проте вигаданого бога — чого ж вони ще хочуть: лісів, струмків, альпійських верхогір’їв, замків, музеїв, продовження візи, крові, тепла, чуйності, грошей, автомобілів, може, гро­ мадянства вони хочуть?.. Я ходив поміж них, ніби причмелений, ніби в усьому винний, ніби причина причин цього дебільного світу… Я трохи відпочину.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Чорну сорочку залишаю на собі; — сорочку білу в чорні смуги «Emilio Perucci», з метели­ ком — Сулейманові Давидовичу Пишнеру, президентові банку «Фінанси і добробут»; — костюм від Giorgio Armani, за винятком штанів, — творчому об’єднанню «Гоп-стоп-шоп», Львів — Жовква; — джинсові сорочки, куртки, комбінезони, носовички і штани «Bonanza» — рок-групам «Доктор Тагабат», «Станція Психів» і «Срав пес»; — плащ зимово-весняний «Luigi Lazzari» — Максимілія- нові Погуляйському (Максові), мистцеві; — краватки різнокольорові «Mauricio Lupo», 4-7 шт. : молодим і наймолодшим поетам, художникам та акторам, що збираються в кав’ярні «Під Жабою», за винятком однієї, котру прошу передати до Музею совкового андеґраунду, якщо такий музей буде створено; — черевиків, мештів, як і шкарпеток, не заповідаю нікому, бо надто зношені; — запальничку, попільничку, авторучку, мантачку, кан- тичку та інші дрібнички — Джеррі Ф. Янечку (США), філологові з великої букви, тобто Філологові; — валізу зі шкіри крокодилячого замінника, подаровану мені у Празі, здається, президентом Чеської республіки, — моєму близькому товаришеві Йосипові Француватому (Францові Йосифу), диригентові церковного хору, балет­ мейстерові вар’єте «Чорна киця»; — диктофон «Nitech» разом зі слухавками і вічними батарейками «Philips» — Службі Безпеки України; — газовий балончик «SG-gas» з невикористаним зарядом — барменові Зенику (Остапові), кав’ярня «Під Мухою».
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
269 Ðîçä³ë 7Концепція соцiальноФетичного маркетингу відрізняється від “звичайної” тим, що її мета – забезпечити довготерміновий добробут не лише окремого підприємства, але й суспільства в цілому. Таким чином, при прийнятті маркетингових рішень, тобто при управлінні маркетингом на рівні підприємства та створенні служби маркетингу, що проникає у всі блоки орФ ганізаційної структури підприємства, необхідно враховувати чотири фактори: потреби споживачів; життєво важливі інтереФ си споживачів; інтереси підприємства; інтереси суспільства.
— Котляревський Іван, “Енеїда”