1. (у психології та психіатрії) Захисний механізм психіки, при якому відбувається роз’єднання (відокремлення) певних психічних процесів (спогадів, емоцій, почуття ідентичності тощо) від свідомості, що може призводити до порушення цілісності особистості; розщеплення свідомості.
2. (у хімії) Процес розпаду молекул, іонів або кристалічних речовин на більш прості складові частини (молекули, атоми, іони, радикали) під впливом певних факторів (температури, розчинника, електричного поля).
3. (у соціології) Розрив соціальних зв’язків, втрата індивідом чи групою почуття приналежності до суспільства, що веде до ізоляції, порушення норм та аномії.