валент

1. (хімія) Здатність атома утворювати певну кількість хімічних зв’язків з іншими атомами; також числове значення цієї здатності.

2. (мовознавство) Здатність слова (особливо дієслова, прикметника, іменника) вимагати певного набору та типу синтаксичних зв’язків з іншими словами в реченні для завершення свого значення.

Приклади:

Приклад 1:
Якщо метал має валент ність, більшу одиниці, то гідроліз його солей набуває ступіньчастого характеру, причому утворюються основні соли, наприклад хлорид феруму гідролізуєтся: FeCl3 +H2O =Fe(OH)Cl2 +HCl Fe(OH)Cl2 +H2O =Fe(OH)2Cl +HCl Fe(OH)2Cl + H2O = Fe(OH)3 +HCl Сіль може бути утворена слабкою основою і слабкою кислотою. В цьому випадку в результаті гідролізу виходять продукти які слабо дисоціюють, причому реакцію розчин може набувати нейтрального, кислого або лужного, дивлячись по тому, яке з отриманих речовин краще дисоціює.
— Невідомий автор

Приклад 2:
У деяких ланцюгових реакціях збільшується число вільних валент ностей, що приводить до появи нови х активних центрів, тобто нових ланцюгів. Таким чином, ланцюг розгалужується і реакція прискорюється (стає нестаціонарною).
— Невідомий автор