вірш

Приклад 1:
12 квітня 1935 Черемховий вірш Вже ніч нагріта п’яним квіттям димиться в черемховій млі, і букви, наче зорі, світять в розкритій книжці на столі. Стіл обростає буйним листям, і разом з кріслом я вже кущ.
— Невідомий автор

Приклад 2:
Та до 52-річчя Тичини (1943) написала вірш і оприлюднила таки його перед адресатом: Від «Соняшних кларнетів» До Українських дум Ви — сонце між поетів, Ви — повноводий струм. Хай буде день прославлений, Quand vous etes naquit,[16] Хай ніжність з сталлю сплавлені.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
«Утекти б од себе геть світ за очі…» (так починається інший вірш), але ж тоді житимеш «безоко і безсердо»… Навпаки, створити умови, ґрунт для будівництва духовної оселі для Бога, що «народжується в мені». Щоб було де йому народитися й жити — тут його не зневажать, дослухатимуться до нього в різних іпостасях — «вседуша», «високий вогонь», «стовп осіянний»… Так відбувається будування себе — всупереч розчиненню особи у масовій свідомості, у гайдеґґерівському неозначено-особовому Man.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”