1. (заст.) Вірна, надійна людина; той, хто заслуговує на довіру.
2. (іст.) Посадовець у деяких церковних або монастирських установах, який відповідав за збереження та облік цінностей, коштовностей або документів (сховища, скарбниці).
3. (перен., рідко) Сховище, скарбниця, місце зберігання чогось цінного (часто у вислові “вірник мудрості”).