еллін

1. Представник стародавньої грецької народності, що населяла Елладу; давній грек.

2. (У широкому історико-культурному значенні) Представник античної грецької цивілізації, носій грецької мови та культури, незалежно від етнічного походження або місця проживання (особливо в період еллінізму).

3. (У сучасній розмовній мові, часто іронічно) Людина з характерною зовнішністю або манерами, що асоціюються з образами античності; статенний, гарний чоловік.

Приклади:

Приклад 1:
(<< back) 10 Туркомовний еллін (грецьк.). (<< back) 11 «Вітчизна», «Місто» (грецьк.). — Тютюнник Григорій, "Вир" Приклад 2: Сховавсь від тебе б,— сховатися ніде… А Клінгер сниться і сниться щоночі… 4 Фукідід не еллін — варвар, Не історик, а собака, І пекельну муку терпим, Студіюючи його. Що не крок, то вовча яма, Що не ступиш, то й промова, Безліч сілець, сила пасток, Фраз закручених — всього!
— Зеров Микола, “Камена”