Приклад 1:
Точні формули такого аналізу-діагнозу цього суспільно-психічного феномену, цієї сили пропагандистського навіювання, що перегукуються з моїми сприйманнями й оцінками, знаходжу у «Пастці» Івана Дзюби: «Вміння переконувати своєю спрощеною, а тому нібито оголено-бездоганною логікою», «взаємостимулювання терору й ентузіазму», «талановита режисура зовнішньої небезпеки і загрози внутрішньої», «істину створюють 62 400 повторень», потужний «коефіцієнт викривлення»[23]… Однак на тлі того щирого офіціозу не можна не помітити окремі прориви у спонтанне, незалежне від ідеологічного зомбування, розуміння речей, власні, нічим не навіяні оцінки, нотки справжнього усвідомлення стану справ і виокремлення реальних цінностей. Вони часто лише накреслені, невиразні — і тут же придушуються тим невблаганним «треба», але вони є, прориваються крізь стереотип і тим цінніші й зворушливіші.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Однак якщо ти далекий не лише від географії та поезії, в й від простого вміння розуміти сказане; якщо ти все життя мріяв потрапити в Париж, у Pio чи, скажімо, до Львова, я повторю для тебе все це іще раз. Доступніше.
— Невідомий автор
Приклад 3:
15 Наука, вміння (лат. – scientia).
— Тютюнник Григорій, “Вир”
