1. Витопник — у давньому українському звичаєвому праві: людина, яка втопилася, знайдена у воді загиблою; утопленик.
2. Витопник — у народних віруваннях: неспокійна душа такого утопленика, невідпета або загиблого насильницькою смертю, що є небезпечною для живих; водяник, мавка.