гайно

1. (діал.) Екскременти тварин, переважно великої рогатої худоби; гній.

2. (перен., груб.) Щось дуже погане, низької якості; безцінна річ, мотлох.

Приклади:

Приклад 1:
Про­зирнувши на мить у відтулину мусіньчиної душі, він не­гайно пустив туди корінь, обґрунтувався й розгостився там, як неминучий наслідок, вільно вбираючи живущі соки, що може дати напередодні облітання жіноче тіло. Він опо­вив її, живлячи у володінні нею свій розгін, і щоки її горіли гарячковим рум’янцем від полум’я, що, спалюючи її, його огрівало й ростило, як той овоч, що, налившись, мусить відпасти свого гілля.Зима давно мусила б стати, як запевняли бюлетені Укрмету, але запізнилась з незалежних від науки причин.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”