1. Почуття задоволення, внутрішнього спокою та радості від відповідності бажань, потреб або очікувань дійсності; стан задоволеності.
2. (заст.) Достаток, забезпеченість у житті; матеріальний добробут.
вдоволеність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |