Значення
- (Лінгвістика) –
Вимовляти звук «е» замість «о» в українській мові, що є характерною рисою деяких говорів (наприклад, поліських) або свідомою стилізацією під народну мову.
- (Лінгвістика) –
У мовознавстві — застосовувати явище екання, тобто перехід ненаголошеного голосного [о] в передньорядний голосний, близький до [е] (наприклад, вимовляти «весна» замість «осінь», «петріл» замість «потрібно»).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я екаю, ти екаєш, він екає, ми екаємо, ви екаєте, вони екають