1. Родовий відмінок множини від іменника “син”, що вказує на належність, зв’язок або походження від кількох синів (наприклад: радість синів, кімната синів).
2. Форма знахідного відмінка множини іменника “син” у деяких вживаннях, зокрема в поєднанні з числівниками два, три, чотири (наприклад: бачив двох синів, мати трьох синів).