1. Властивість або стан, що характеризується наявністю, дією або розвитком у кількох різних напрямках одночасно; багатовекторність.
2. У політиці та міжнародних відносинах — зовнішньополітична доктрина або практика держави, що передбачає активну рівноважну взаємодію з кількома центрами сили (країнами, союзами) одночасно, без жорсткої орієнтації на один блок.
3. У математиці, фізиці або інженерії — властивість системи, яка описується або функціонує на основі множини векторів або векторних просторів.