Словник Української Мови
Буква
1. (вживається переважно в однині) Мистецтво, що відображає дійсність у художніх звукових образах, а також твори цього мистецтва.
2. Звуки, що є результатом творчого поєднання тонів, мелодій, гармоній та ритму.
3. (розм.) Оркестр, музичний колектив або група музикантів.
4. (перен., розм.) Гучна, незвична або хаотична сума звуків, галас.
Приклад 1:
Шалені перегуки здіймає квіття хор у барв грайливій піні, і ніч — блакитний фільтр зміняє барви в звуки, музики кип’яток наливши в лійку сині. Із звуку в звук, з клітини у клітину, з шуму ядра одного в шум рясний рослинних хорів електрика натхнення ллється змінним струмом, билини тонів вигинаючи угору.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
31 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ вушко, просвічене наскрізь, воно наливається соком музики, теплою спермою музики, італійськими голосами, ось лінія шиї переходить у плече, ось волосся, здається, фарбоване, ясно-каштанове, а тепер — руки, долоні, дві птахи, возлеглі на передню панель, вони іноді зриваються в такт із не почутою більш ніким на світі музикою. Це я загнув.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Ще через рік-два вона відновила виступи на арені, однак епоха її музики вже минала, треба було опанувати нові ритми і лади, Америкою потрясали «Vel vet Underground» і групи Західного узбережжя. Провал за провалом змусили Азріля відмовитися від Соломіїного соло; без цирку вона виразно чахла, вдалася до алкоголю і виробила в собі звичку залякувати малу доньку всілякими історіями про велетнів, котрі пожирають власні голови.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”