пугу

Тлумачення із “Словника української мови”* П У Г У , П У Г У -П У Г У , виг. 1. Звуконаслідування , що означає крик пугача або сича . Ой злетів пугач да й на могилоньку , Да як пугу , дак пугу ( Чуб ., V, 1874, 1046); У долині ворон кряче , сич в гаю – пугу ! ( Сос ., II, 1958, 251). 2. Умовне привітання у запорізьких козаків . Дотанцював [ козак ] аж до брами . Крикнув : – Пугу ! пугу ! Привітайте , святі ченці , Товариша з Лугу ! (Шевч., II, 1963, 54); За звичкою Кривоніс гукнув : – Пугу , пугу ! Але на козацьке привітання ніхто не відповів (Панч, Гомон. Україна , 1954, 283). Тлумачення із “Словника української мови”* П У ГА , и, ж. Прикріплений до держака мотузок або ремінець , яким поганяють тварин ; батіг . Милого друга мила й пуга (Номис, 1864, № 9158); Ти змалку так любив мене , як пугу пес (Греб., І, 1957, 63); Грицько нову мазницю почепив , пугу сплів з новим ремінцем , пужално з береста вирізав ( Барв ., Опов.., 1902, 137); Чути було , як гукали і ляскали пугою пастухи (Донч., Пісня .., 1947, 13); – Одне пора тобі , Дмитре , зрозуміти , що пугою обуха не пересічеш ! (Автом., Щастя .., 1959, 44); * У порівн. Те « бий » опекло тіло , як пуга , підняло ноги і погнало без тями вперед ( Коцюб ., II, 1955, 87). @ Як п у гою по вод і – те саме , що Як об ст і нку гор о хом ( див . гор о х ). П У ГА , и, ж., діал. Пугач . Пуга десь у лісі сумно голосить (Федьк., І, 1960, 112).