1. Послідовник суфізму — містичного напряму в ісламі, що виник у VIII столітті та робить акцент на внутрішньому духовному шляху до Бога через аскетизм, медитацію та самовдосконалення.
2. Представник релігійно-філософської течії, що поєднує елементи мусульманського віровчення з містицизмом, часто об’єднаний у братства (тарикати) під керівництвом духовного наставника (шейха, мюршида).