1. Ступінь вищості прислівника “повно”, що виражає максимальну міру охоплення, обсягу або вичерпності дії, ознаки.
2. Уживається для посилення значення прислівника “повно”, вказуючи на прагнення до абсолютної, граничної повноти.
Словник Української
Буква
1. Ступінь вищості прислівника “повно”, що виражає максимальну міру охоплення, обсягу або вичерпності дії, ознаки.
2. Уживається для посилення значення прислівника “повно”, вказуючи на прагнення до абсолютної, граничної повноти.