Значення
-
Процес надання чомусь статусу, ролі або значення основи, фундаменту, першоджерела або вихідного принципу; перетворення на базисну, системоутворюючу ідею чи явище.
-
У філософії та соціальних науках — методологічний підхід або процес, коли певне явище, концепція чи цінність розглядається як первинна, незмінна основа для аналізу, пояснення чи побудови системи знань або суспільних інститутів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. узасаднювання, р. узасаднювання, д. узасаднюванню, з. узасаднювання, о. узасаднюванням, м. узасаднюванні, к. узасаднювання