1. Медична процедура, при якій для нерухомої фіксації ушкодженої частини тіла (переважно кінцівки при переломах, вивихах) використовують спеціальні пристосування — шини.
2. Технічний процес обмотування, обтягування або кріплення чого-небудь для зміцнення, захисту або ізоляції, наприклад, шинування дерев’яних брусів металевими смугами, шинування труб.
3. У стоматології — метод з’єднання (спінювання) кількох зубів за допомогою спеціальних конструкцій для стабілізації при захворюваннях пародонта або травмах.
4. У будівництві та ремонті доріг — укладання шинних покришок (часто вторинно використаних) для створення основи, укріплення ґрунту або захисту від ерозії.