1. Одна з двох основних гілок ісламу (поряд із сунізмом), що визнає Алі ібн Абу Таліба та його нащадків єдиними законними спадкоємцями та духовними керівниками (імамами) пророка Мухаммеда.
2. Релігійно-політична течія в ісламі, послідовники якої (шиїти) традиційно становлять меншість у мусульманському світі, але переважають у таких країнах, як Іран, Ірак, Азербайджан та Бахрейн.