билина

1. Героїко-епічна пісня-оповідь у давньоруській усній творчості, що прославляла подвиги богатирів та історичні події.

2. (у ботаніці) Багаторічна трав’яниста рослина з міцним, часто деревним стеблом, що зберігається впродовж кількох років, на відміну від однорічних трав.

Приклади:

Приклад 1:
Я одна, як билина в полі, а вони всі на мене, як вітер на билину. Поплакала Мелашка з матір’ю в садку, ввійшла в хату сіла за стіл полуднувать і не полуднувала.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
А вiн, сеє мiзернеє созданiє, ся билина, ся пиль i порошина, чи вiн же тобi благодарить?
— Самчук Улас, “Марія”