1. Гірський хребет, довга висока гряда гір з чітко вираженою лінією вершин та схилів.
2. У геології — велика лінійно витягнута піднята ділянка земної кори, що утворює основу гірського хребта.
3. У біології (анатомія тварин) — кісткова основа спини, позвоночник; хребетний стовп.
4. У техніці, будівництві — основна, головна несна балка, що сприймає основні навантаження в конструкції (наприклад, у моста, даху, судна).
5. У переносному значенні — основа, головна опора, стрижень чогось (наприклад, ідеї, організації, плану).