радість

1. Почуття великого задоволення, внутрішнього злету, щастя, спричинене приємною подією, успіхом, зустріччю з кимось або чимось дорогим; стан радісного збудження.

2. Те, що викликає таке почуття, є джерелом задоволення та щастя.

3. Уживається як звертання або ласкаве ім’я до дорогої, коханої людини (зазвичай жінки або дитини).

Приклади:

Приклад 1:
Буде хлопець твій, радість буде й бабі, й матінці твоїй! Куць стрибає за купину і зникає.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Таки явився! Де тебе носило так довго?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
Смужка сонця на меблях, на люстрах, на срібному посуді, mio caro signore, tutto e per L e i2, починаємо традиційну венеційську виставу під назвою «Радість буття, або ж Dolce vita». До ваших послуг: плюскіт води, запах парфумів, мигда­ леве печиво, каплички на палях, вірш Рільке, присвячений Ріхардові Беер-Гофманові, гостропера трава у внутрішніх двориках, наперсток смолянистої пекельної кави, вчені ерудити і книжники, перелітні жінки, що дивляться в очі, десять тисяч церков, палаців, винарень, музеїв, борделів, 1 Будь ласка, Перфецький (італ).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”