радити

Приклад 1:
Розповідають, що коли знаменитий мудрець Катон зрозумів, що тимчасово приборканий Карфаген7 знову помишляє про війну проти Риму, він радив римлянам почати нову війну проти карфагенян; коли ж римляни не слухалися його поради, він все ж не переставав радити. І коли в сенаті йому треба було висловити якусь думку, він говорив: «Я думаю так (і додавав)· все ж таки необхідно почати війну проти Карфагена».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Бо в справі такій мало радити, треба радити щиро! Тобто не тільки чуже нутро роздивившись, а й своє показавши… Щоб радити мене, мусиш себе на моє місце поставити і говорити не про те, що я — на твою думку — мушу робити, а що ти сам робив би… Ну, а така щирість не під силу нам… Немов пізнаючи, які ці слова на смак, пожував Куниця, язиком поцмокуючи.
— Тютюнник Григорій, “Вир”