рентген

1. Одиниця вимірювання експозиційної дози рентгенівського або гамма-випромінювання, що позначається “Р”.

2. Неіонізуюче електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі між ультрафіолетовим та гамма-випромінюванням, що використовується для дослідження внутрішньої структури об’єктів.

3. Медична діагностична процедура, що полягає у отриманні зображення внутрішніх структур тіла за допомогою рентгенівських променів; рентгенографія.

4. Знімок, отриманий в результаті такої процедури; рентгенограма.

5. Апарат для отримання рентгенівських променів та проведення досліджень; рентгенівський апарат.

Приклади:

Приклад 1:
Рентгенівські промені У 1895 р. В.Рентген відкрив випро- мінювання, яке було названо „ікс-променя- ми”. Рентгенівські хвилі охоплюють ш и- рокий інтервал довжин від 0,01 до 10-8мкм.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Одиниця експозиційної дози в и- промінювання – кулон, поділений на кіл о- грам      Кг Кл , часто корист уються позаси с- темною одиницею – рентген (Р): Кг Кл1058,2P1 4−⋅= . При експозиційній дозі, яка дорі в-Фізика атомного ядра та елементарних частинок 335 нює одному рентгену, в 3м1 сухого повіт- ря при нормальному атмосферному ти ску виникає сумарний заряд іонів одного знака величиною 31033,0 −⋅ Кл.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Минулого тижня рентген показав цілковите проходження їжі, значне скорочення шлунка. Взагалі я поволі, але вертаю до норми.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”