1. (від фр. résistance — опір) Організований рух опору, спрямований проти окупаційного режиму, тоталітарної влади або іноземного втручання, особливо поширений щодо діяльності під час Другої світової війни в окупованих нацистами країнах Європи.
2. (у фізиці та техніці) Рідковживана назва для електричного опору як фізичної величини або елемента електричного кола.
3. (переносно) Внутрішня або моральна здатність чинити опір зовнішньому тиску, несприятливим обставинам.