Безкнижжя — власна назва, що позначає період в історії української літератури та культури, коли після скасування Гетьманщини (друга половина XVIII століття) та посилення національного та релігійного гноблення українською мовою практично не видавалися друковані книги, що призвело до значного занепаду писемності.
Безкнижжя — переносно: стан культурного занепаду, брак освіти, духовної літератури або важливих знань у певному середовищі чи в суспільстві загалом.