ревучий

1. Який видає рев, голосний і тривалий звук, схожий на рик звіра або гуркіт грому.

2. Який характеризується бурхливим, несамовитим виявом емоцій (плачу, сміху, розпачу тощо).

3. Розм. Надзвичайно сильний за інтенсивністю, яскраво виражений (про мороз, вітер, біль, успіх).

4. У складі власної назви: “Ревучий” (наприклад, “Ревучий водоспад”) — частина географічної назви, що вказує на гучний шум води.

Приклади вживання слова

ревучий

Приклад 1:
У досвітньому сірому світлі він грізно манячив над лепехою, подавав дрімливому світові ревучий голос, підганяв своє тіло хвостом і, настовбурчивши гриву на причаєну воду, бичився та сердився на неї, ніби вода була винна у тім, що він її з ночі хоче! Докія притислася спиною до заячої капусти, звела рушницю і вистрілила.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”