1. У фонетиці: артикуляція звуків, при якій кінчик язика піднімається до задньої частини альвеол або твердого піднебіння, як у звуках [ʂ], [ʐ] (наприклад, у польській чи російській мовах).
2. У лінгвістиці: фонетична зміна, при якій звук, зокрема голосний, розвивається після іншого звука, що передував йому в давнішому стані мови.