ображати

Приклад 1:
Вони курили, розмовляли, сміялись, не надто голосно, щоб не ображати тиші в уста­нові. Сором обійняв його за се­бе колишнього, за несвітсь­ку наївність свою та приниження, і тисячі спогадів, як розгорнутий альбом листівок, оповили почуття ніякової, але солодкої гордості, що на мить його охопило.Але до столу він підійшов і назвався вже тихо, сором­ля­чись.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Приклад 2:
Потiм до нас пiдходить вiдомий панфутурист Семенко й одразу ж починає ображати мене дотепами й лаяти за французькi фрази, що я їх вживав у своїх памфлетах: мовляв, це ж французьке парикмахерство. Я з ним погоджуюсь, i таким чином виявляється, що я творив свiдоме французьке парикмахерство.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Приклад 3:
Макс хвилювався: — Як тобi не соромно ображати мене? Вiвдя мовчала, тiльки брови їй збiгалися докупи.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”