розпрощання

1. Дія за значенням дієслова “розпрощатися”; останнє прощання, розлука з кимось або чимось, що часто має тривалий або остаточний характер.

2. (у переносному значенні) Відмова від чогось, звільнення від чогось (наприклад, від переконань, звичок, майна).

Приклади:

Приклад 1:
На розпрощання поставили могоричу: той злотий, той два і зашуміло в голові. Почувши хміль, хлопці роз’ятрились — тільки б гуляти!
— Тютюнник Григорій, “Вир”