Приклад 1:
Мої виступи подобалися: я намагалася розповідати просто й задушевно, ненав’язливо, але твердо показуючи велич українського генія і його значення для самосвідомості народу. Відбувалися вони в школах, бібліотеках, робітничих гуртожитках, на підприємствах.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Ти жорстокий, нагадала про себе я, міг би мені такого не розповідати, я п’ять днів лише й думала про те, як ми будемо вдвох під балдахіном, я була впевнена, що ти ніколи ще не спав на таких ліжках з такими жінками, але, виявляється, й тут вона мене обійшла, ця ПЕРВЕРЗІЯ 276 мертва пані. Що ти, що ти, заспокоював він, я все вигадав, жодного музею, точніше, був один музей, в якому я ночував, але то без неї, без Неї, й не на ліжку під балдахіном, а в саркофазі, поруч зі скелетом якоїсь князівни, я брехав, як міг, брутально захлинаючись, кудись туди, у простір кімнати, куди вона відійшла, потім був шурхіт простирадел, з-за вікон долітала тиха музика, хтось наспівував просто з ґондолі, йому підтягувало ще кілька голосів, усього їх було три, fi-da-iin, fi da-Ііп… Ще добрих чверть години він вовтузився зі штаньми, скла дав їх на кант, з кишень сипалися монети, цукровані горішки, в’язка якихось ключів, гральні кості, я ніяк не міг усю цю колекцію ідіота визбирати з підлоги, врешті махнув рукою на горішки, бо вони позакочувались аж під двері і, щоб їх дістати, треба було би знову розсовувати т у габаритну меблю, якою я наглухо забарикадував усе на світі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
