розплачуватися

Приклад 1:
), то навколо луснули товсті, ніби виповнені брунатною протоплазмою оболонки, що непроникально відмежовують людину від інших світів, і вона ступила туди, перед чим раніше в неї самої паморочилася голова і вона так само вирячувала б очі, як вирячувався на неї Тадзьо, підсівши до її товариства на лавку в Англійському парку, хоч він не встиг побачити жодного з її постійних співбесідників, крім, здається, Сфінкса, якого Тадзьо спочатку узяв був за бездомного кунделя, оскільки Бондаренчиха, аби нагло не полохати чоловіка, якому від зустрічі з нею трохи піднявся світ, рукою розвіяла співрозмовників і лише Сфінкс (з огляду на свою лише частково одухотворену природу), воліючи перечекати, заки Тадзьо поплентається геть, щоб розповісти їй, Бондаренчисі якусь свою найновішу загадку, не схотів розчинитися в повітрі, бо ’ячі сідниці дуже поволі розматеріялізовувалися, й ліг у кущі, де його й запримітив Тадзьо, вагаючися, чи він бачить Сфінкса завдяки дещо защедрому горілчаному вмістові, чи тут і справді непереливки, і доля, якій урвався з ним, Тадзьом, терпець, наслала на нього цю потвору, котра сердито ляпнула по траві товстим, уквачованим на кінці хижацьким хвостом, унаочнюючи, мовляв, у житті раніше чи пізніше доводиться за все розплачуватися, але Бондаренчиха одразу ж заспокоїла Тадзя, пояснивши, що Сфінкс, навіть коли в нього поганий настрій, не становить безпосередньої небезпеки, бо вистачає з ним повести мову про хрестиківки, а то ще й розв’язати одну, другу (а хрестиківка для Сфінкса те саме, що й загадка), щоб він дозволив собі навіть сісти на голову, чого, звісно, Бондаренчиха, про всяк випадок, і не радила б чинити, хоча Тадзьо під час недавніх урочистостей з нагоди святого року в Римі (де особливо пристрасно пописувалися патріярхальники, домагаючися від папи іменування кир Йосифа українським патріархом, і куди й Тадзя на тиждень занесло разом з іншими українськими паломниками, що з Усього світу поназ’їжджалися, хто — на прощу, хто — з патріотизму: чи то католицький святий рік, чи ні, однак якийсь український здвиг, а цим самим ніби й крок уперед, нехай і який мікроскопічний, — а чи ж всесвіт не творено з нуля? — до самостійности України; а ще дехто явився просто з цікавости, аби побачити земляків, порозкидуваних після війни по всіх закамарках земної кулі, де вже народилося нове покоління, одним із бородатих представників якого і був двадцятидворічний мандрівний світовдосконалювач і осмислювач, агностик, линвоскок і буддист, — а в сумі діяспорний провісник соборної України, — так він сам себе відрекомендував Тадзьові, уточнивши, мовляв, національне усвідомлення — це не вузьколоба людиножерна фікція, що не терпить побіч себе нічого іншого, — людожерство починається лише там, де кінчається терпимість, — а частка внутрішньої, і тим самим і світової рівноваги, без якої годі на повний ріст розвинутися людській особистості, в чому він пересвідчився на власному досвіді, — Пилип Григорович Чоботаренко з Нової Зеляндії, з котрим біля гурту найроз’юшені- ших патріярхальників, що голосно домагалися від намісника святого Петра справедливости для українців, яким навіть при апостольському престолі шкодили старші брати, — познайомився Тадзьо, невдовзі переконавшися, що з Пилипа Григоровича зовсім не поганий хлопець, який не тільки шукає, як усі теперішні молоді, котрим задобре живеться, а й дещицю знаходить, аж Тадзьо спочатку ледве йняв віри) і виспався на одному зі сфінксів (що їм погідний Молодожанин на вимогу Сліпого, удосконалив хвости, надавши їм правовірнішої форми) на вході до українського католицького університету, біля якого, щойно відхлинули численні відвідувачі, роз’ятрені неподатливістю папи супроти українців (ну, зробив би Сліпого патріархом, тіяра йому улузнулася б, чи що?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
— розпороти те пап’є‑маше ножем: тодi й повалили iстерики, доба за добою, нiж вищербився, аж до лiкарнi впору лягати, але й хлопа викришила — не приведи Господь: як так, то й так, не менi однiй розплачуватися! Тьху ти, паскудство яке… “Знаєш, що є твiй уславлений герметизм?”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”