обора

[oborɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (діал., архаїз) Закрита будівля або огороджена ділянка для утримання великої рогатої худоби, коней, овець; стійло, хлів, хлева.

  2. (історичне) Господарська споруда у селищній чи феодальній господарстві для зберігання сільськогосподарських знарядь та припасів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обора, р. обори, д. оборі, з. обору, о. оборою, м. оборі, к. оборо

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘обора’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з обертанням, загортанням. Спочатку воно означало місце, обгороджене для худоби, або предмет, яким обгортають. Споріднені слова є в багатьох слов’янських мовах, що свідчить про давнє походження.
Споріднені слова:оборіг, оберіг, оборот

Більше записів