1. Такий, що обнесений огорожею, парканом або іншою перешкодою для захисту, відокремлення чи позначення меж.
2. (перен.) Такий, що захищений, забезпечений від чогось небажаного; ізольований.
огороджений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
При монастирі — козацький шпиталь, сам монастир огороджений високим частоколом з дубових обаполів, з-за якого можна відбити й татарський бамбул. З монастиря поїхали берегом Самари вгору, вона тут тече майже паралельно Дніпру.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: прикментик () |