рогуля

1. Рідкісне прізвище українського походження, що походить від загального терміна “рогуля”.

2. (діал., заст.) Рогата істота, рогата тварина (частіше про корову або бика).

3. (діал., перен.) Про вперту, зверхню або незговірливу людину; той, хто “пішов у роги”, зарозумілець.

4. (етн.) Оберіг, обрядове печиво у форзі сонця з чотирма променями-рогами, яке випікали на весілля, Різдво чи Великдень; символ сонячного диска.

5. (техн.) Деталь, предмет або інструмент із виступами, що нагадують роги (наприклад, рогатка для розтягування чогось, дерев’яна хрестовина тощо).

Приклади вживання

Приклад 1:
Рогуля // Основні напрямки удосконалення підготовки медичних кадрів у сучасних умовах: Навчально-наукова конференція з міжнародною участю 26 березня 2015 р. м. Полтава. – Полтава, 2015.
— Невідомий автор, “017 Bilash Vp Anatomiia Opornorukhovogo Aparatu Splankhnologiia Tech”

Частина мови: іменник (однина) |