рогатина

1. Великий двосічний ніж або короткий спис на довгому держаку, який використовувався на Русі та в Україні як зброя піхоти для боротьби з кіннотою або на полюванні на великого звіра (наприклад, ведмедя).

2. Розвилена на кінці дерев’яна або металева вілка, рогач, яку використовують для підтримки стовбурів рушниць, кулеметів тощо.

3. Розмовна назва для будь-якого предмета з роздвоєним, схожим на роги, кінцем (наприклад, велика дерев’яна виделка).

4. Застаріла назва розгалуження, роздоріжжя, де дорога розділяється на дві гілки.

Приклади:

Приклад 1:
Одним із перших прихильників єзуїтів на Україні був парох галицького міста Рогатина, канонік львівської капітули, член Віденської єзуїтської колегії Петро Скарга. Скарга досконало вивчив українську мову, щоб проповідувати нею українським мирянам-ремісникам і селянам.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”