1. Автор віршів, поет (зазвичай з відтінком невисокої оцінки його творчості).
2. Заст. Учень, який вивчав віршописання у старій школі; учень віршів.
віршник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ти мій ангел наріжний, та спочатку ти камінь мій, Єрихонський мій зойк — і приречений зойком віршник. Я належу тобі, як належить росі земля.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”
Частина мови: іменник (однина) |