Словник Української Мови
Буква
1. Умовний символічний знак, що є відмінною емблемою держави, міста, роду, стану, цеху тощо, затверджений верховною владою і передається з покоління в покоління; зображується на прапорах, монетах, печатках, офіційних документах.
2. Фігура або поєднання фігур на щиті як основна частина такого символічного знаку.
Приклад 1:
А пчела есть герб мудраго человѣка, в сродном дѣлѣ трудящегося. Многіи шершни без толку говорят: для чего сей, на-примѣр, студент научился, а ничего не имѣет?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Л о г в и н. Усіх таких є точний герб – мавпа. Дивина, hid вони не вирізують її на своїх печатках.
— Тютюнник Григорій, “Вир”