Словник Української Мови
Буква
1. У православній церкві — помічник єпископа, який керує частиною єпархії (вікаріатством) та зазвичай має сан єпископа; вікаріальний єпископ.
2. У католицькій та деяких англіканських церквах — священик, який є помічником парафіяльного настоятеля або тимчасово виконує його обов’язки; заступник.
3. У широкому розумінні — заступник або представник вищої духовної особи, який має делеговані повноваження.
Приклад 1:
(Ю) Я, Антоніо Делькампо, шістдесяти дев’яти років, вікарій церкви Сан Мікеле, мешканець сестьєре Каннареджо, маю потребу і вважаю своїм обов’язком розповісти про зустріч, яка трапилася ввечері першої неділі по великопісній середі, а саме 7 березня ц. р. Спонукає мене до цього передусім ПЕРВЕРЗІЯ 100 те, що не так давно, хоч і з великим запізненням, я довідався про одне нічим не поясниме зникнення, за яким багато хто схильний вбачати самогубство. Можливо, моя розповідь допоможе пролити більше світла на цю нез’ясовану історію і розкриє деякі дотепер не враховані обставини.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”