1. У Стародавній Греції та Візантійській імперії — намісник, правитель великої адміністративної області (епархії).
2. У православній та деяких інших християнських церквах — титул вищого духовного ієрарха (архієрея), що очолює церковну адміністративно-територіальну одиницю (епархію); єпископ або архієпископ, якому підпорядкована певна область.